Багато з нас живе повсякденним життям, не підозрюючи про те, що колись відбувалося в будівлях, де ми працюємо, вчимося, живемо чи розважаємось. Наприклад, для багатьох учнів Підготовчої школи Св. Іоанна в Асторії було б несподіванкою дізнатися, що їхній заклад розташований на місці лікувальної установи для психічно хворих. За його 65-річну історію тут трапилося багато жахливих подій. Докладніше про River Crest Sanitarium читайте далі на i-queens.
Новинка свого часу
У XIX столітті Асторія була сільським районом на березі річки з великими маєтками. Тут оселялися всі, хто шукав спокійного життя під бризом Іст-Рівер. Наприкінці століття влада почала розділяти маєтки та замінювати деякі з них промисловими об’єктами. Це був чудовий час для розпочинання власної справи. Саме тому, у 1896 році уродженець Вірджинії Джон Джозеф Кіндред приїхав до Асторії та купив один із маєтків колоніальної епохи.
У придбаній будівлі лікар відкрив River Crest Sanitarium. Оскільки лікування психічно хворих людей тоді не було надто поширеною практикою, санаторій став справжньою новинкою. У той час психологія перебувала в зародковому стані, і психічні проблеми зазвичай розглядалися радше як проблема моралі, а не розлад мозку. Заклад рекламував себе як новий тип психіатричної лікарні з просторою територією, основна мета якого – лікування людей, які страждають від психічних розладів і наркотичної залежності, за допомогою сучасних та безпечних методів, як-от гідротерапевтичний масаж чи електротерапія. Санаторій був приватним закладом і складався з 8 окремих будівель, які обслуговували переважно заможних людей, зважаючи на дорогу вартість тогочасних методів лікування.
Негуманна медицина
На початку XX століття психіатричні лікарні мали здебільшого негативну славу через жорстоке поводження з пацієнтами. Заклад в Асторії не виняток. Тогочасні газети публікували статті про River Crest Sanitarium із моторошними заголовками про втікачів, самогубства, вбивства, а також пацієнтів, яких члени родини поміщали в санаторій проти їхньої волі.
У листопаді 1897 року Асторію сколихнула новина про бруклінського хірурга Фредеріка Г. Вінтера. Він лікувався в River Crest Sanitarium від «залежності» від кокаїну. Раніше Вінтер отримав травму, тому його прооперували. Аби полегшити післяопераційний біль, він приймав кокаїн. Дружина відправила Вінтера в санаторій, стверджуючи, що він наркоман. Насправді ж вона це вигадала, аби отримати спадщину. Попри спроби хірургом довести свою здоровість, його ніхто не слухав, тому 5 листопада 1897 року він утік до Нью-Джерсі. Юрист обдуреного виявив, що до афери причетні дружина та тесть Вінтера. Коли ж він постав перед судом, бідолашного визнали повністю осудним, тобто психічно здоровим.
У суді Вінтер заявив, що в River Crest Sanitarium дуже погані санітарні умови, а ставлення до пацієнтів жорстоке й зневажливе. За його словами, заклад був заповнений фекаліями, а пацієнти не мали належного доступу до прісної води та їжі. Існувала також величезна проблема з пліснявою, стіни прогнили, а шпалери відшаровувалися, тому санаторій мав затхлий запах. Штат Нью-Йорк призначив розслідування, внаслідок якого була підтверджена правдивість звинувачень Вінтера. До того ж слідчий з’ясував, що медичний персонал не просто лікував хірурга від нібито наркотичної залежності, а й продовжував давати йому кокаїн, аби підтримувати легенду про цю залежність.
Ще один гучний випадок трапився 4 липня 1899 року, коли група юнаків прокралася на територію санаторію, щоби зібрати вишні з дерева. Лікар Вільям А. Маккорн вирішив налякати бешкетників попереджувальними пострілами з пістолета, під час чого куля влучила й убила одного з хлопців. Лікар так і не потрапив за ґрати, оскільки був «медиком найвищого рівня». Крім того, у лютому 1933 року одна з газет повідомила про самогубство пацієнтки – 47-річної жительки Мангеттена Полін Ансбахер. На світанку повішеною її знайшла медсестра. У лікарню Ансбахер потрапила у вересні 1931 року.
Закриття
Зважаючи на безліч випадків покінчення з життям, втеч тощо, усі розуміли, що River Crest Sanitarium – моторошне місце, якого варто остерігатися не лише божевільним, а й психічно здоровим людям. Зрештою, санаторій зачинив свої двері в 1961 році. У задній частині закладу тепер розміщується приватна римо-католицька Підготовча школа Св. Іоанна. Джон Джозеф Кіндред, засновник лікарні, помер у 1937-му у віці 73 роки.
До слова, у Квінзі розташовувався ще один подібний заклад із темною історією – Психіатричний центр Creedmoor. Хоча частина лікарні все ще продовжує працювати, але 25-та будівля перебуває в занедбаному стані. Вона була відкрита в 1912 році, аби лікувати пацієнтів із психічними розладами, багато з яких страждали на психоз і шизофренію. У 1970-х роках злочинність заполонила кампус. Лише протягом 20 місяців були зафіксовані 3 зґвалтування, 22 напади, 52 пожежі, 130 крадіжок, 6 самогубств, стрілянина й бунт. Центр закрили в 1984 році через те, що співробітник вдарив пацієнта по горлу, і той помер.