Луї Дісброу прославився як гонщик на землі, піску, дошках і навіть цеглинах. Він змагався майже на всіх трасах Індіани. Однак шлях до слави був нелегким: свого часу гонщику довелося доводити власну законослухняність і довго відновлювати репутацію. Докладніше про спортсмена читайте далі на i-queens.
Звинувачення у вбивстві
Луї Артур Дісброу народився 23 вересня 1876 року у Квінзі в заможній сім’ї. Його дідусь за материнською лінією був бізнесменом-мільйонером, а батько – багатим виробником добрив, який забезпечив комфортне життя для родини.
До того як Дісброу досяг успіху в перегонах, сталася неприємна ситуація, яка залишила слід на його репутації: його звинуватили в подвійному вбивстві. Справа в тому, що родина Дісброу проживала на острові Лонг-Айленді, літній будинок розміщувався в переписній місцевості Гемптон-Бейз (раніше – Гуд-Ґраунд). Саме в Гемптон-Бейз у 1902 році на берег викинуло тіла Сари «Дімплс» Лоуренс і Кларенса Фостера.
Винуватцем був названий Луї Дісброу. Під час судового розгляду сторона обвинувачення стверджувала, що він хотів помститися за те, що Лоуренс відмовила йому в коханні заради Фостера. Йшлося про те, що начебто Дісброу побив Фостера веслом, після чого вбив Лоуренс. Незважаючи на численні докази проти Дісброу, у 1903 році присяжні все ж його виправдали.
«Король швидкості»
13 листопада 1909 року Дісброу здобув трофей на 200-мильній трасі Атланти після того, як Джордж Робертсон (Fiat) і Луї Шевроле (Buick) зазнали механічних несправностей. Тоді Дісброу пілотував Rainer.
Здобувши перемогу в 300-мильних перегонах на Atlantic-Pablo Beach Races у Флориді, у 1911 році гонщик прибув на «Індіанаполіс-500» («Інді-500»). Це щорічні автомобільні перегони на трасі «Індіанаполіс Мотор Спідвей», що в передмісті міста Індіанаполіса (штат Індіана). Змагання відбуваються в останній понеділок травня. У 1950–1960 роках тут проводили один з етапів чемпіонату «Формули-1».
Глядачі були вражені талантом Дісброу керувати авто та його змагальним запалом. Загалом Дісброу взяв участь у перших чотирьох перегонах «Інді-500», а найкращим його результатом було 8-ме місце в 1913 році.
Попри не надто великий успіх, Луї називали «королем швидкості» та одним із найяскравіших персонажів своєї епохи. Він також брав участь у 1910, 1911 та 1915 роках на Гран-прі США – одному з етапів «Формули-1». Це чемпіонат світу з кільцевих перегонів на автомобілях з відкритими колесами, який відбувається під егідою Міжнародної автомобільної федерації. Назва чемпіонату пов’язана з набором правил (формулою), що обов’язкові до виконання всіма учасниками змагань.
Автогонщик також працював механіком і тренером найвидатнішої жінки-гонщика епохи Джоан Кунео. У 1905–1912 роках вона змагалася як з чоловіками, так і жінками, поки гоночна асоціація не обмежила участь у перегонах лише для чоловіків.
Луї продовжував брати участь у змаганнях навіть у свої 50 років. Пізніше він став власником гаража, авіатором, виробником гоночних автомобілів, човнів, свічок запалювання, а також інженером.
Історія про «живого трупа»
За свою гоночну кар’єру Дісброу проїхав 300 000 миль та отримав 26 переломів кісток. Одна з найгірших аварій на треку сталася в місті Олбані (штат Джорджія). Тоді Дісброу сприйняли за мертвого й відправили в морг, де він пролежав під простирадлом 9,5 год.
Є дві різні версії про те, що сталося пізніше. За однією з них, «покійний» гонщик встав і попросив сигарету. За іншою, він піднявся із простирадлом на голові, налякавши сторожа так, що той аж вибіг на вулицю. Після цього інциденту преса рясніла заголовками про трупа, що прокинувся в морзі. Насправді ж Дісброу помер після тривалої боротьби з хворобою в липні 1939-го у віці 62 роки у своєму будинку у Філадельфії (штат Пенсільванія).