Таке культурно розмаїте боро, як Квінз, славиться широким вибором кулінарних пропозицій. Іммігранти різного походження відкрили й продовжують відкривати тут одні з найрізноманітніших закладів харчування в країні. Якщо район Асторія відомий грецькими стравами, то Джексон-Гайтс – південноазійською кухнею, а Флашинг – автентичною китайською, корейською та японською їжею. Від локшини та пельменів до бангладеських, еквадорських, польських, непальських чи філіппінських основних страв, Квінз уже давно вважається гастрономічним центром Нью-Йорка. Що варто скуштувати як місцевим жителям, так і туристам у різних частинах боро, читайте далі на i-queens.
Kolokithokeftedes
У 1920-х роках уродженці Греції почали активно переїжджати до Асторії. Їх кількість суттєво зросла в 1960-х роках, коли США скасували імміграційні квоти для окремих країн, серед яких була і Греція. Хоча Асторія також може похвалитися громадами, які населяють вихідці з Близького Сходу, Балкан і Південної Азії, грецькі іммігранти зробили найбільше для розвитку цього району, а зокрема, і його кухні.
У меню майже всіх грецьких таверн і ресторанів Асторії ви знайдете Kolokithokeftedes (грецькі оладки з цукіні). Якщо ви коли-небудь скуштуєте цю закуску, то будете вражені її ароматною текстурою та солонуватим смаком. Страва була винайдена на острові Крит. Слово «Kolokithokeftedes» дослівно перекладається з грецької як «фрикадельки з цукіні». Основними інгредієнтами є: цукіні, цибуля, сир фета та зелень. Сир фета буквально тане в кабачковому пюре й забезпечує ідеальний перекус.
Цукіні, до слова, є дуже корисним продуктом, зокрема для очей, шкіри та серця. Крім того, цей кабачок захищає від певних типів раку. У ньому багато антиоксидантів і поживних речовин. Фета – це м’який білий сир родом із Греції, виготовлений з овечого чи козячого молока або їх комбінації. Тверду й розсипчасту фету витримують у розсолі від 2 до 12 місяців, аби наповнити її характерним гострим смаком. Фету часто додають до салатів, вона також використовується для створення соусів і приготування страв із макаронами.
Гріо з піклізом
У Нью-Йорку та Нью-Джерсі більше гаїтян і гаїтян-американців, ніж у будь-якому іншому штаті, крім Флориди. У Квінзі ви знайдете гаїтянські заклади в південно-східних районах, як-от Джамейка, Сент-Олбанс і Квінз-Віллідж.
Традиційною гаїтянською стравою є гріо з піклізом. Перенесіть свої смакові рецептори до Карибського басейну за допомогою цього делікатесу з ніжної та хрусткої свинячої лопатки, яка подається з пряним і гострим маринованим овочевим салатом, відомим як пікліз. Свинячу лопатку спершу маринують у суміші цитрусових соків (апельсин, лимон, лайм) для надання аромату. Після цього м’ясо маринують у суміші гаїтянських трав, овочів та спецій. Тоді м’ясо або тушкують, або запікають до м’якості. Останній етап – обсмажування у фритюрі до золотаво-коричневого кольору та хрусткої скоринки. Подають гріо із салатом-закускою пікліз, у складі якого є мариновані капуста, морква, болгарський перець та перець чилі. Можна також подавати страву з рисом.
Локшина Даньдань
Майже кожен п’ятий житель Квінза має китайське походження. Більшість вихідців із Піднебесної проживають у Флашингу. Чайнатаун цього району є одним із найбільших китайських анклавів за межами Азії. Проте, на відміну від подібного району на Мангеттені, китайський квартал у Флашингу поєднує в собі азійську та американську культури. Щодо їжі, то тут є все – від McDonald’s і китайських ресторанів морепродуктів до вуличних торговців, які продають смажену локшину.
Перебуваючи у Флашингу, обов’язково спробуйте локшину Даньдань – традиційну китайську страву з провінції Сичуань. Незважаючи на те, що вона проста в приготуванні, страва може похвалитися різними варіаціями. Найчастіше локшину Даньдань готують із маринованих овочів, чилі, сичуанського перцю, свинячого фаршу й зеленої цибулі. Крім того, до страви можна додавати солону сою, солодкий хойсін та гірчицю. Страву подають як у сухому вигляді, так і як суп.
Що цікаво, перші згадки про Даньдань датуються 1841 роком. Локшина в ті часи була доволі дорогою їжею, яку собі могли дозволити далеко не всі. А втім, її продавали на торгових вулицях, розносячи на бамбуковому коромислі. Такий спосіб торгівлі на сичуанському діалекті називався «дань-дань-мянь», тобто «локшина на коромислі» – звідси й назва страви. Спочатку її готували лише з вареної локшини, заправленої гострим соусом. Згодом до рецепта додали м’ясний фарш.
Бандеха паїса
Друга світова війна спричинила численні демографічні зміни. У 1950-х роках у Джексон-Гайтс почали активно прибувати колумбійські іммігранти, а за ними послідували уродженці Південної Америки, Південної Азії та інших регіонів світу. Тому, Джексон-Гайтс часто називають найрізноманітнішим районом не лише в Нью-Йорку, а й усій країні. Ділянка Рузвельт-авеню відома як «маленька Колумбія». У ресторанах цього району ви знайдете такі страви, як санкочо та ахіако, що маловідомі в інших місцях Нью-Йорка, але є кулінарними перлинами Колумбії. Санкочо – густий суп із м’яса, картоплі та овочів із приправами. Ахіако – суп із курки, трьох сортів картоплі й трави galinsoga parviflora, відомої серед місцевих як гуаска.
Крім вищезгаданих делікатесів, популярною в Джексон-Гайтс є надзвичайно ситна й калорійна бандеха паїса – одна з найбільш репрезентативних страв у колумбійській кухні. Її основні інгредієнти: червона квасоля, приготована зі свининою; білий рис; м’ясний фарш; чичарон (смажена свиняча шкіра); смажене яйце; плантан (великі овочеві банани); чорисо (ковбаски зі свинини зі спеціями); арепа (коржі, виготовлені з кукурудзяного тіста або з кукурудзяного борошна); хогао (гострий соус із томатів і цибулі); чорний пудинг (кров’янка); авокадо; лимон.
На походження страви вплинуло кілька різних культур, які розвивалися в Колумбії протягом століть, зокрема корінні народи країни, а також колоніальні іспанці й африканці. Подається бандеха паїса на великій таці овальної форми, зважаючи на велику кількість їжі.
Токпоккі
У Бейсайді історично проживали грецькі, італійські, ірландські, німецькі та польські громади, однак у середині 1990-х років сюди почали масово переїжджати корейські сім’ї. Тому, майже половину жителів Бейсайду становлять люди азійського походження, більшість із них – корейські американці.
Однією з найвідоміших корейських вуличних страв є токпоккі – рисові коржі, зварені на червоному гострому бульйоні. Дослівно страва перекладається як «смажений рисовий пиріг». Токпоккі має багато варіацій приготування, але основний рецепт розробила кореянка Ма Бок-Рім у 1953-му (рік закінчення Корейської війни). Страва миттєво здобула популярність як доступна легка закуска. Готується вона з рисового коржа циліндричної форми, виготовленого з короткозернистого рису. Еомук (рибні котлети), варені яйця та цибуля – це деякі з поширених інгредієнтів, які подаються з токпоккі. Для створення пікантного смаку можна додавати бульйон з анчоусів. Токпоккі – це не лише популярна закуска, але й символ корейської їжі та культури, який резонує зі смаковими вподобаннями людей по всьому світу.