Джордж Ванде Вауд прославився новаторським внеском у вірусологію та дослідження онкогенів. Він відкрив онкоген MET, що зумовлює ріст злоякісних пухлин. Крім того, науковець розробив методи та ідеї, які помітно покращили наше розуміння молекулярної основи раку. Він був далекоглядним і інстинктивним лідером із глибоким співчуттям до інших і блиском в очах, викликаним любов’ю до своєї справи. Докладніше читайте далі на i-queens.
Раннє життя
Джордж Ванде Вауд народився 25 грудня 1935 року в Брукліні, однак зростав у Квінзі, районі Квінз-Віллидж. Там він проживав лише за кілька кварталів від своєї майбутньої дружини Дороті.
Після служби в армії Джордж здобув ступінь бакалавра наук в Університеті Гофстра (штат Нью-Йорк). Аби заробити на навчання, студент розвозив пиво вантажівкою та мив підлоги. Ступінь магістра та PhD із біохімії та фізичної хімії Вауд здобув у Ратґерському університеті (Нью-Джерсі).
У 1964–1972 роках він керував дослідницькою установою Plum Island Animal Disease Center. Ця федеральна американська структура займається вивченням хвороб худоби за кордоном. У 1972-му науковець приєднався до Національного інституту раку, що досліджує пухлини людського організму та біохімію вірусних пухлин.
Вауд володів фермою Stoneridge Farm у місті Беррівіллі (Вірджинія). Повсякденною роботою на ній керувала його дружина Дороті. У 1980 році він був призначений керівником Лабораторії молекулярної онкології в Національному інституті раку. З того часу науковець зосереджувався на вивченні гострих ретровірусів, онкогенів, а також клітинної та молекулярної основи онкогенезу.
У 1983 році ньюйорківець став директором лабораторій Advanced Biosciences Laboratories у Національному інституті раку. Упродовж наступних 12 років він залучав до роботи найдосвідченіших учених із різноманітних галузей біології раку. Науковці злагоджено працювали над покращенням життя людей.
Проривне відкриття
У 1984 році Вауд відкрив онкоген МЕТ. Аномальна активація MET спричиняє ріст пухлини; утворення нових кровоносних судин, які забезпечують пухлину поживними речовинами; метастази. MET причетний до багатьох типів злоякісних пухлин людини – раку нирок, печінки, шлунка, молочної залози та мозку. До слова, онкогенами називають ті гени клітин, активність яких може призводити до розвитку пухлин. Відкриттю онкогенів людство завдячує дослідженням онкогенних ретровірусів, проведеним протягом 1970-х років.
Після відкриття онкогена МЕТ Джордж Вауд заявив про себе як інноваційного лідера. Завдяки йому було розроблено кілька методів лікування та препаратів, які використовуються в персоналізованій терапії та успішно борються з MET. Найбільш прогресивним є рецептор тирозинкінази для фактора росту гепатоцитів.
Подальша кар’єра
У 1999-му 64-річний Джордж залишив Національний інститут раку, аби стати директором Інституту Ван Андела (Мічиган). Це некомерційна біомедична науково-освітня організація, де досліджують епігенетику раку (спадкові зміни) та хворобу Паркінсона. Хронічне неврологічне захворювання – хвороба Паркінсона – притаманне особам літнього віку, особливо тим, які часто отримували травми центральної нервової системи. У групі ризику – парашутисти, військовослужбовці, спортсмени (особливо боксери). Хворобу спричиняють руйнування і загибель нейронів, які виробляють дофамін.
Вауд розробив дослідницьку програму світового рівня завдяки сильній підтримці родини, яка заснувала інститут. Джордж зміг найняти першокласних вчених і створити визнаний на весь світ науково-дослідний інститут, який отримав схвальні відгуки за програми підготовки аспірантів і трансляційну науку. Заснування цього інституту сприяло збільшенню кількості медичних установ у Мічигані.
У 2006 році Вауд обійняв посаду голови ради наукових консультантів AACR. Ця робота ідеально поєднувалася з його великим науковим досвідом та пристрастю до пошуку способів лікування раку. У 2009 році Джордж вирішив зосередитися на власній лабораторії, тому передав керівництво дослідженнями в Інституті Ван Андела іншому науковцю.
Цікаво, що заради дружини Вауд домовився, аби інститут перевіз частину великої рогатої худоби з їхньої ферми у Вірджинії на нове придбане господарство. Дороті часто була поруч із Джорджем під час роботи над дослідженнями. Вона, до слова, померла у 2016 році від раку молочної залози. Розбитий горем дослідник важко переживав втрату. Єдиною його розрадою була наука.
Ваунд був одним із перших, хто дослідив роль протеїнкіназ у регуляції клітинного циклу. Протеїнкінази модифікують специфічні білки додаванням фосфатної групи в процесі, відомому як фосфорилювання. Він також задокументував функцію білка p53 у геномній стабільності, що призвело до створення нових методів лікування багатьох форм раку.
Смерть і спадщина
Дослідник помер у 2021 році після тривалої боротьби з хворобою Паркінсона. Йому було 85 років. За свою кар’єру він отримав багато нагород. У 1993 році Вауд став членом Національної академії наук, а у 2006-му – Американської академії мистецтв і наук. У 2013 році його обрали членом Американської асоціації сприяння розвитку науки та Академії AACR. Джордж також працював у Редакційній раді дослідження раку з 1997 по 2000 рік, а ще редагував академічний журнал Cell Growth & Differentiation (1989–1996). Його майстерність як наукового лідера привела до роботи в численних наукових консультативних і редакційних радах, як-от Меморіального онкологічного центру Слоуна-Кеттерінга.
За майже півстолітню кар’єру Вауд зробив чимало відкриттів, які записав у понад 300 публікаціях. Крім того, він був видатним науковим адміністратором, який вправно організовував наукову роботу під час інноваційних досліджень. Джордж був справжнім наставником, адже підготував до кар’єри в науці понад 70 докторантів, студентів і запрошених вчених. Він організував першу зустріч на тему онкогенів Oncogene Meeting у 1985 році, яка стала щорічною. Зустріч перетворилася на місце проведення новаторських наукових доповідей і відкриттів. Вона уможливила багато плідних співпраць і нових методів лікування раку.
Відповідно до розповідей його сучасників, Вауд був скромною людиною, але видатною фігурою в науці. Він легко вмів розпізнати потенціал у молодих науковцях та був для них чудовим наставником. Вауд вплинув на науку на міжнародному рівні завдяки численним керівним ролям. Однак те, у чому Джордж справді вирізнявся, – це вміння бути людиною. Він мав надзвичайну здатність до співпереживання та заразливий ентузіазм до життя. Джордж особисто шукав провідних онкологів для абсолютно незнайомих людей, хворих на рак, аби надати їм першокласну, передову терапію.
Джордж був люблячим чоловіком, батьком чотирьох доньок, дідусем, братом, дядьком, відданим другом, наставником і колегою. Він часто приймав на своїй фермі у Вірджинії гостей, організовував прогулянки для міжнародних вчених. Крім наукової роботи, дослідник власноруч перебудовував на своїй фермі свинарники, ремонтував сільськогосподарське обладнання, різав деревину, займався бджільництвом та оздоблював меблі. Джордж був завзятим танцюристом, жартівником і любив полювати та рибалити.