Нью-Йорк часто називають найвеличнішим містом у світі, але чи знаєте ви, що тут народилося багато відомих винахідників та науковців? Докладніше про тутешніх новаторів та їхні продукти й відкриття читайте далі на i-queens.
Марі Ван Бріттан Браун
У списку найвідоміших темношкірих жінок-винахідниць чільне місце посідає Марі Ван Бріттан Браун. У 1966 році вона створила систему відеоспостереження будинку. Жінка працювала медсестрою, а її чоловік – електриком. Вони обоє мали ненормований робочий графік. Часто Марі була вимушена залишатися пізно ввечері або й уночі сама вдома, тому хвилювалася за свою безпеку. Рівень злочинності у Квінзі тоді був надзвичайно високим, а поліцейські реагували на виклики надто повільно.
Саме тому, Браун вирішила створити систему відеонагляду оселі. Вона придумала механізм, який складався з дверних вічок, висувної камери, телевізійних моніторів і мікрофонів. Камера пересувалася від вічка до вічка, які були розміщені на різних рівнях висоти для людей різного зросту. Вона передавала відеозображення до телемоніторів усередині будинку. Завдяки цим моніторам господарі бачили всіх, хто стояв за дверима. Подбала Марі і про комунікацію. Мікрофон уможливлював розмову між господарем і тими, хто намагався зайти всередину. За допомогою тривожної кнопки господарі могли викликати поліцію в разі небезпеки. Якщо ж людина – бажаний гість, то двері можна було відчинити за допомогою дистанційного керування.
У 1969 році Марі та її чоловік отримали патент на винахід. Альберт Браун був згаданий у патенті як технічний експерт. Марі ж вважається основною винахідницею. Через дорогу вартість реалізації проєкту винахід комерціалізувати не вдалося. Утім, створена Браун система стала прототипом для подальших механізмів відеонагляду. Компанії почали продавати системи відеоспостереження для побутових споживачів лише в середині 2000-х років. Хоча система спочатку призначалася тільки для домашнього використання, багато компаній вирішили адаптувати її для своїх цілей. Винахід Браун використовують і малі підприємства, і невеликі офіси, і особняки, і навіть багатоквартирні будинки.
Джудіт Пул
На початку 1900-х років люди з гемофілією, які потребували переливання, зазвичай могли отримати лише свіжу цільну кров від члена родини. До початку 1960-х років свіжозаморожену плазму хворим не гемофілію переливали безпосередньо в лікарні. Вона містила обмаль фактора згортання крові, через що продукт вводили у величезних кількостях. Це спричиняло сильні кровотечі, які іноді могли бути навіть смертельними. Зберігати кров тоді ще не вміли, через що тривалість життя хворих становила максимально 20 років.
У 1965 році фізіолог Джудіт Пул опублікувала статтю про створений нею концентрат, який можна заморожувати та використовувати в потрібний час. Відтоді хворі на гемофілію можуть лікуватися вдома за допомогою ін’єкцій. Пул змогла створити цей концентрат після того, як виявила, що осад, який залишається після розморожування плазми, багатий на антигемофільний глобулін (фактор VIII). Це незамінний білок згортання крові, який використовується під час її переливання. Фактор VIII можна добути навіть без спеціального обладнання, а ще повторно заморожувати та зберігати аж до року.
Однак згодом виникли нові труднощі. До середини 1980-х років було підтверджено, що ВІЛ/СНІД може передаватися через продукти крові. У такий спосіб приблизно половина людей із гемофілією в США заразилися ВІЛ. Для усунення цієї проблеми в 1990-х роках були впроваджені більш жорсткі методи скринінгу та вдосконалені методи інактивації вірусу. Хворі на гемофілію отримали шанс на довге, здорове та активне життя.
Брент Стоквелл
Біолог-хімік Брент Стоквелл увійшов в історію науки, коли у 2012 році відкрив процес фероптозу й описав його ключові ознаки. Фероптоз відповідає за смерть клітин у злоякісних утвореннях, а тому відкриття посприяло пошуку методів лікування раку. Загалом, фероптоз – це різновид програмованої клітинної загибелі. Внутрішньоклітинне залізо, в основі якого лежить накопичення продуктів окислення ліпідів, призводить до загибелі клітини.
Вже була виявлена ефективність застосування процесу фероптозу під час лікування раку молочної залози, яєчників, легень, нирок, головного мозку, підшлункової залози, кровотворної та лімфатичної систем. Проте, на жаль, не всі види онкології піддаються цьому процесу. У деяких клітинах фероптоз може навіть зашкодити, адже вивільняються окислені ліпіди, які пригнічують імунітет.
За внесок у лікування раку нетоксичним способом Брент Стоквелл отримав чимало нагород. Компанія City & State визнала Стоквелла як одного з найкращих науковців, підприємців та інвесторів.
Генрі Шервуд Лоуренс
Піонер імунології Генрі Шервуд Лоуренс прославився відкриттям у 1949 році трансфер-факторів. Це інформаційні молекули, які є носіями пам’яті імунної системи.
Поки інші вчені зосереджувалися на вивченні імунної системи тварин, Лоуренс зробив акцент на організмі людському. Важливе відкриття він зробив під час дослідження туберкульозу. Вчений дослідив, що імунні реакції можуть передаватися від донора до реципієнта через ін’єкцію екстракту лейкоцитів (білих кров’яних тілець). Трохи згодом науковець зробив висновок, що цей імунний екстракт має містити фактори, які роблять можливим передавання імунітету донора реципієнту. Він назвав їх «факторами перенесення» (трансфер-фактори).
На основні цього відкриття були проведені подальші дослідження. У 1986 році двоє вчених виявили, що матері передають трансфер-фактори своїм дітям через молозиво – перше молоко після пологів. Це молозиво допомагає дитячому організмові впоратися з різними патогенами. Ці ж вчені виявили, що те саме роблять корови, передаючи імунітет телятам.
У 1998 році Девід і Б’янка Лісонбі запустили компанію 4Life Research, що створює продукти на основі трансфер-факторів. Вчені цієї компанії виявили, що курячі яйця також містять трансфер-фактори. А от молекули з коров’ячого молозива та яєчних жовтків одночасно перевершують ефективність трансфер-факторів, отриманих від людини. Саме таку суміш часто використовують під час виробництва природних імунокоректорів, які можуть споживати люди задля зміцнення імунної системи.
Ліза Рендалл
У сфері фізики, де домінують чоловіки, Ліза Рендалл розвінчала безліч міфів щодо інтелектуальних можливостей жінок. Фізик присвятила більшу частину своєї кар’єри вивченню Всесвіту та стала провідним експертом із фізики елементарних частинок і космології. Вона досліджувала фундаментальні сили природи та розміри простору. Рендалл – перша жінка, яка працювала на кафедрі фізики Прінстонського університету, та перша жінка фізик-теоретик Гарварду.
У 1999 році разом із фізиком-теоретиком Раманом Сандрамом Рендалл опублікувала теорію про модель Рендалл-Сандрама. Це відкриття стало найбільшим досягненням вченої. Модель описує Всесвіт вищих вимірів із викривленою геометрією та слугує інструментом для дослідження фізики додаткових вимірів. У 2005 році журнал «Сід» назвав Рендалл іконою науки, а через рік журнал «Ньюзвік» – однією з найперспективніших фізиків-теоретиків свого покоління.