Квінз – це не лише боро міста Нью-Йорк, а й округ однойменного штату. У 1683–1899 роках округ був удвічі більший за нинішній розмір і простягався аж до округу Саффолк. Рання історія Квінза дає цікавий погляд на кінні перегони в колоніальні дні. Змагання верхи вже давно є популярним видом спорту і в США, і у світі. Вони привертають увагу як азартних гравців, так і любителів поспостерігати за вершниками. Докладніше читайте далі на i-queens.
Засновник американського кінного спорту
Всупереч поширеній думці, коні не є корінними мешканцями Америки. Вони фактично вимерли незабаром після Льодовикового періоду і повернулися лише після прибуття європейських колоністів у XVI столітті. Серед істориків неодноразово точилися дискусії щодо того, як корінні народи вперше отримали коней і як вони набули такої популярності в Північній Америці.
Першим англійським колоніальним губернатором провінції Нью-Йорк був Річард Ніколлс. Саме він посприяв відкриттю першого в Північній Америці офіційного іподрому в Гемпстед-Плейнс – регіоні центральної частини Лонг-Айленда. Нідерландці не цікавилися цим видом спорту, зосереджуючись на торгівлі та комерції, але англійці, особливо військові, надзвичайно любили верхову їзду. Англійці тоді активно селилися на Лонг-Айленді.
Ніколлс спонсорував першу трасу для кінних змагань. Newmarket Course в місті Гемпстед, що на Лонг-Айленді, – саме його проєкт, тому Ніколлса часто називають засновником кінного спорту в Америці. Губернатор також вручив перший відомий трофей у колоніях переможцю кінних перегонів.
Ніколлс був не найкращим із колоніальних губернаторів, але в галузі кінного спорту він зробив чимало важливих досягнень. Крім відкриття іподромів, політик займався удосконаленням методів розведення коней, чого не робили в Нью-Йорку раніше.
Занепад і відродження
Після Війни за незалежність США (1775–1783) кінні перегони на деякий час занепали, оскільки скаковий інвентар зменшився, а коні зникли. Для повернення деяких порід потрібен був час. На початку ХІХ століття тут відновили процес розведення коней, завдяки чому американські перегони знову стали актуальними. На острові Лонг-Айленд з’явилося кілька нових іподромів.
На початку 1800-х років в окрузі створили нові треки для перегонів – Union Course, Fashion та Centerville Course поблизу теперішнього району Корона, а ще National Course біля аеропорту «Ла-Ґвардія». Union Course був найважливішим місцем проведення змагань зі своїми ґрунтовими трасами. Оскільки трибун не було, гості спостерігали за змаганнями прямо зі своїх транспортних засобів.
У 1823 році на Union Course відбулися знамениті змагальні перегони North-South. Переможцем став кінь Екліпс – нащадок Мессенджера – знаменитого чистокровного жеребця, привезеного до США відразу після Американської революції. Хоча Мессенджер не мав довгої скакової кар’єри, він став батьком багатьох скакових коней ХХ століття. Мессенджер мав великі й завжди активні вуха, велику й кістляву голову, ніс чіткої римської форми, гнучкі ніздрі. Кістки кінцівок тварини були міцними й громіздкими. Високий зріст (160 см) та виразний тулуб приковували увагу до жеребця.
Разом зі зростанням популярності перегонів удосконалювалися й іподроми. Зокрема, були побудовані більш розкішні трибуни, на сцену вийшли професійні менеджери та змінилася практика ставок.
Легендарний «Акведук»
27 вересня 1894 року у Квінзі відкрили іподром «Акведук» – на території колишнього Бруклінського водопровідного заводу. Визнаний у середині ХХ століття найсучаснішим комплексом для кінних перегонів у Північній Америці, цей іподром вміщав понад 40 000 осіб. У 1975 році тут облаштували зимову ґрунтову доріжку всередині приміщення, завдяки чому «Акведук» став придатним для роботи в холодні пори року. У жовтні 1981-го тут відчинив свої двері один із найбільших ресторанів Нью-Йорка – Equestris.
У 2011 році перший і другий рівні трибун «Акведука» були переобладнані під багаторівневе казино Resorts World New York City. Воно пропонує понад 6500 ігор та багато закладів із кулінарними вишуканостями. Ігрові автомати й електронні настільні ігри цього закладу щороку приваблюють понад 10 мільйонів відвідувачів.
Починаючи з кінця жовтня й до початку квітня, на іподромі проводять перегони на чистокровних конях. «Акведук» – місце проведення Wood Memorial Stakes – американських перегонів на трирічних чистокровних конях, що проходять щороку у квітні. Ці змагання передують «Кентукському дербі» – перегонам у Кентуккі. «Акведук» – частина New York Racing Association – некомерційної корпорації, що керує трьома найбільшими іподромами для чистокровних коней у штаті Нью-Йорк.
Що цікаво, траса для перегонів має власну станцію Нью-Йоркського метро з чотирма коліями. Ліфт станції забезпечує доступ для людей з обмеженими можливостями. Станція працює цілодобово.
«Королівський спорт»
Верхова їзда – популярна розвага серед вищих кіл населення. Кінний спорт завжди вважався елітним та високозатратним. Зважаючи на довгу історію, пов’язану з кінними перегонами в штаті Нью-Йорк, не дивно, що «королівський спорт» залишається тут надзвичайно популярним.
Загалом, мистецтво кінного спорту зародилося разом з еллінським «золотим століттям». Воно розвивалося разом із римськими вершниками, а потім – поширенням конярства в Європі. Вперше коня приручили в Скандинавії, Ірані та Середній Азії приблизно в IV–III століттях до н.е.
Використання коня для війни, ігор і парадів першим описав у 370 році до н.е. давньогрецький історик Ксенофонт. Римляни швидко перейняли грецьку спадщину, не забуваючи про основи верхової їзди. Як і греки, вони використовували коня під час воєн, спорту та для розваги. У IX–XII століттях з’явилися упряж, сідло, стремена та інші кінні пристосування. Саме завдяки цим винаходам розвинулася верхова їзда Латинського Заходу. У IX–XV століттях інститут лицарства поширився по всій Європі, отримавши ключову роль під час хрестових походів. Тоді обладунки лицарів і коней розвинулися з метою кращого захисту.
Потрапивши на палуби іспанських каравел і галеонів у 1493 і 1518 роках, коні Христофора Колумба і Емана Кортеса стали першими предками цих тварин в Америці. Індіанці подбали про коней, завдяки чому ці благородні тварини поширювалися з одного місця в інше. З кінця XVII до першої половини XVIII століття шляхом обміну, крадіжки або захоплення індіанці стали власниками багатьох коней.
Вони одомашнили напівдикого коня американських прерій – мустанга. Іспанською його назва перекладається як «без хазяїна», тому для багатьох американців мустанг є символом свободи. Кочові рівнинні індіанці використовували мустангів для полювання на бізонів, транспортування вантажу, торгівлі й війни.
Мустанги утворюють невеликі стада. Табуни складаються або з жеребця та його гарему (2–18 кобил), або із сімей молодих коней чи невеличких холостяцьких груп. Цікаво, що деякі індіанці вважали мустангів із плямами на голові священними тваринами із магічними властивостями. Цих «талісманів» використовували в бою, аби гарантовано отримати перемогу над супротивником.