Через свої великі розміри Нью-Йорк став першим американським містом, яке зіткнулося з проблемами здоров’я, пов’язаними зі швидкою урбанізацією. Наприкінці ХІХ століття густонаселені райони Нью-Йорка були буквально переповнені багатоквартирними будинками. Один із найбідніших районів – мангеттенський Нижній Іст-Сайд – став справжнім розсадником хвороб. Бідних людей часто звинувачували у власних нещастях, через що їм не надавали допомогу. Чимало схожих районів було і у Квінзі. Про те, як розвивалася тутешня система охорони здоров’я, читайте далі на i-queens.
Перші інституції
У 1790-х роках у Нью-Йорку зафіксували перші спалахи жовтої лихоманки. Це зумовило створення добровільного громадського комітету охорони здоров’я. Наступним кроком стало створення Управління охорони здоров’я в 1796 році – державного агентства, яке впроваджувало карантинні заходи. Протягом наступних 60 років періодично з’являлися тимчасові комісії з охорони здоров’я, що боролися з епідемічними захворюваннями. Оскільки збудником недуг був насамперед бруд, то ці комісії ініціювали очищення міста.
У середині ХІХ століття значно зросла кількість ірландських та німецьких іммігрантів, що також вплинуло на погіршення санітарного стану міста та, відповідно, зростання смертності. Перша рада з охорони здоров’я в Нью-Йорку була створена в 1866 році – Metropolitan Board of Health. Це перший муніципальний орган охорони здоров’я у США. З моменту створення щодня ця рада дбає про здоров’я всіх жителів Нью-Йорка.
Протягом більшої частини своєї історії в Нью-Йорку, як і в інших містах, громадська охорона здоров’я була зосереджена на боротьбі зі сміттям, стічними водами та епідемічними захворюваннями. Усе радикально змінила бактеріологічна революція кінця ХІХ століття. Німецький мікробіолог Роберт Кох виявив збудники туберкульозу, холери та сибірки. Це відкриття зробило справжню революцію у світі мікробіології, хоча й ціною людських життів. Справа в тому, що Кох проводив експерименти з ліками на мешканцях африканських колоній.
Об’єднання системи
У 1898 році відбулася консолідація Нью-Йорка. Саме тоді Квінз став одним із п’яти його боро. Це зумовило об’єднання багатьох малих і неефективних рад охорони здоров’я в єдину міську систему. Відтоді до жителів Квінза й інших боро застосовують суворі міські правила охорони здоров’я.
Притока Іст-Рівер Ньютаун-Крік, що протікає вздовж кордону Квінза та Брукліна, часто ставала осередком хвороб. Сюди скидали відходи шкідливих виробництв, розташованих уздовж її берегів. Крім того, у Ньютаун-Крік потрапляла значна частина стічних вод Брукліна.
Ані місцева влада Квінза та Брукліна, ані Державна рада охорони здоров’я не бажали взяти на себе відповідальність за очищення водойми. Через це з кожним роком води ставали все більш забрудненими. Згодом утворилося так багато сірководню, що білі будинки стали чорними. У 1896 році в штаті ухвалили закон, спрямований на забезпечення належної каналізаційної системи в Брукліні. Тоді й почали розчищати водойму.
Для легкого збору важливих статистичних даних про мешканців у кожному з п’яти боро працював помічник реєстратора. Доволі складно це було робити в етнічно різноманітному Квінзі. Деякі непокірні колишні медичні працівники продовжували видавати дозволи на поховання ще довго після того, як їх звільнили.
На початку ХХ століття спостерігалося різке зростання захворюваності на віспу та малярію. Особливо поширеною малярія була у Квінзі, Річмонді та Бронксі. Нові правила вимагали від медичних установ повідомляти про всіх хворих. Цікаво, що в 1910-х роках Річмонд і Квінз ще не мали приміщень для пацієнтів з інфекційними захворюваннями.
Воєнний період
Сполучені Штати намагалися зберігати нейтралітет. Однак у квітні 1917 року країна офіційно вступила в Першу світову війну як союзник Антанти. Американська армія брала найактивнішу участь у бойових діях на Західному фронті в Європі з жовтня 1917-го до закінчення війни 11 листопада 1918 року.
Система охорони здоров’я не могла уникнути наслідків. Багатьох медсестер і лікарів Нью-Йорка залучили до військової медичної служби, через що спостерігалася нестача кваліфікованих працівників у місті. Підвищення попиту на їжу змусило Бюро харчових продуктів і ліків максимально зберігати всю їжу, менш пильно стежачи за її якістю та цінністю. Переміщення військ сприяло поширенню хвороб, а наявність військових таборів додавала роботу Департаменту охорони здоров’я. Ускладнила ситуацію епідемія грипу 1918 року.
У Другу світову війну США вступили 7 грудня 1941 року. Американці знову воювали на Західному фронті. Війна вкотре внесла кардинальні зміни в роботу Департаменту охорони здоров’я. Він був змушений взяти на себе багато нових функцій у період гострої нестачі робочої сили.
Наприкінці 1941 року медсестер почали готувати до роботи як асистентів. Штатні працівниці Бюро медсестер отримали інструкції щодо поводження з хімічною зброєю. Як ще один запобіжний крок, деякі з них закінчили курси Червоного Хреста.
Департамент охорони здоров’я також займався постачанням палива та продовольства. Щоби зменшити дефіцит палива, мінімальну температуру в квартирах і житлових приміщеннях знизили з 68 до 65ºF. Страх газових атак змусив працівників бюро опанувати найкращі способи знезараження харчових продуктів, пошкоджених отруйними газами.
Щоби збільшити кількість доступної їжі, інспектори Департаменту охорони здоров’я понизили відносно високі стандарти виготовлення м’ясної продукції. Однак дефіцит усе одно виник, через що в місті відкрили кілька магазинів із кониною.
Води Ньютаун-Крік усе ще були забруднені. Саме через це всі дозволи на використання колодязної води були скасовані. Перед отриманням нового дозволу кожна свердловина та водопровідна мережа мала пройти ретельну перевірку. Це, а також регулярне хлорування води з резервуарів на півночі штату та всередині міста дозволили сповільнити поширення кишкової палички.
Активний розвиток
У 1935 році відчинила свої двері Queens General Hospital – перша муніципальна загальна лікарня Квінза. Першого пацієнта госпіталізували сюди в листопаді того ж року. Лікували тут хворих, які не могли дозволити собі оплатити перебування в приватній лікарні.
У травні 1960 року у Квінзі та Брукліні розпочали програму масового скринінгу глаукоми для людей похилого віку. Приблизно 50 лікарів-офтальмологів відкрили 12 центрів тестування у своїх кабінетах. Згодом у цих боро були відкриті три постійні центри лікування глаукоми. Крім того, розширили свої програми служби виявлення раку та діабету. Крім перевірки на рак шийки матки, онкологічні клініки проводили скринінг на виявлення раку легенів і верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
Програма Queensbridge Health Maintenance Program успішно об’єднала медичні, соціальні та житлові послуги на користь людей похилого віку. Особлива увага приділялася здоров’ю матері й дитини. Зокрема, було покращено масштаби та якість допологового догляду, розроблено комплексну вакцину для дітей, а сімейна медична допомога стала легкодоступною. До 1918 року Бюро дитячої гігієни утримувало 9 очних клінік, одна з яких була у Квінзі. З того часу в боро та місті загалом постійно з’являлися нові лікарні, поліклініки тощо.