Американець Льюїс Говард Латімер найбільше прославився винайденням випарного охолоджувача, вдосконаленого процесу виробництва вуглецевих ниток для електричних лампочок і вдосконаленої системи туалетів для залізничних вагонів. Син рабів-втікачів, майстер-самоук, він довів, що завдяки наполегливості можна досягти надзвичайних висот. Докладніше про новатора та його творіння читайте далі на i-queens.
Кресляр-самоук
Льюїс Говард Латімер народився 4 вересня 1848 року в місті Челсі, що в Массачусетсі, у сім’ї рабів. Вони зуміли втекти, хоча батька Льюїса вдруге поневолив колишній рабовласник. Інцидент набув місцевого розголосу і навіть дійшов до Верховного суду Массачусетсу. Зрештою, чоловіка викупили прихильники скасування смертної кари в США. Хай там як, вже в дитинстві Льюїс став жертвою расової дискримінації.
У 16 років Латімер вступив на службу до військово-морського флоту армії Союзу (американських північних штатів під час Громадянської війни США). Він зміг пережити низку кривавих битв, а після звільнення Льюїс влаштувався в Бостоні (Массачусетс) канцелярським працівником. Зокрема, він працював у юридичній фірмі, що займалася патентами. Тоді він заробляв мізерні гроші – 3 долари на тиждень. Не маючи доступу до формальної освіти, Льюїс самостійно навчився креслити. Завдяки цим навичкам його підвищили до провідного кресляра, після чого Латімер вже заробляв 20 доларів на тиждень.
У 1873 році Льюїс одружився з Мері Вілсон. Пара виховувала двох доньок. Латімер був активним членом афро-американської спільноти та працював над просуванням освіти серед темношкірих людей. Певний час Латімер навіть викладав англійську мову та креслення для іммігрантів нью-йоркського поселення Генрі-Стріт. Він був «людиною Відродження»: писав вірші та п’єси, грав на флейті й захоплювався образотворчим мистецтвом.
Співпраця з геніями
У Бостоні Латімер працював над багатьма важливими винаходами. Наприклад, він допомагав Александеру Беллу створювати телефон. Латімер розробив ефективний передавач, який покращив якість звуку. До того ж його креслення мали вирішальне значення для отримання Беллом патенту на телефон.
Цікаво, що розробити телефон Александеру Беллу допомогла його спостережливість під час роботи з телеграфом. Коли помічник Белла витягав пластинку з передавача, у приймачі Белл почув деренчання. З’ясувалося, що пластинка замикала й розмикала електричне коло. Саме це явище дозволило винайти телефон.
Крім того, Латімер співпрацював із Томасом Едісоном під час розробляння та комерціалізації лампи розжарювання. Латімер розробив довговічну нитку розжарювання, що зробило лампочки більш дешевими та довговічними, на відміну від оригінальної конструкції Едісона. Ці ранні лампочки зазвичай мали вуглецеву нитку розжарювання всередині скляної колби. Нитку виготовляли переважно з бамбука або паперу. Новаторство Латімера уможливило проведення електричного освітлення всередині будинків і на вулицях.
Після того як Латімер набув слави, його часто залучали для розв’язання проблем освітлення в різних куточках країни. Коли електричні лампи поширилися по американських містах, Латімеру доручили очолювати команди планувальників прямо на місці. Він допоміг встановити електричне освітлення у Філадельфії, Нью-Йорку, Монреалі та на залізничних станціях по всій Новій Англії.
У 1884 році Edison Electric Light Company запросила Латімера працювати креслярем та свідком-експертом у патентних судових процесах щодо електричного світла. Крім того, він відповідав за переклад даних німецькою та французькою мовами, а також за збір важливої інформації. У цей період Латімер написав першу книгу про лампи розжарювання.
Щодо Томаса Едісона, то це один із найвідоміших винахідників світу. Лише в США він оформив понад 1000 патентів. Утім, піком його винахідницької кар’єри стала, безумовно, лампа розжарювання. Саме Едісон стояв біля витоків електрифікації Америки. Він же створив систему розподілу електроенергії споживачами, мікрофон для телефону, диктофон і фонограф, а ще запропонував використовувати на початку телефонної розмови слово «алло».
Як неодноразово розповідав сам Едісон, найбільш позитивно вплинула на його успіх домашня освіта. Його навчала мама – вчителька за фахом. Жага постійно пізнавати щось нове розвинула в Томасові неосяжну любов до читання. Майже весь свій вільний час він проводив за книгами. Коли школа відрахувала Едісона, назвавши його розумово відсталим, його мама збрехала синові. Вона пояснила його відрахування тим, що хлопчик був занадто геніальний для навчального закладу.
У 1879 році Латімер переїхав до штату Коннектикут, аби працювати помічником менеджера та кресляра в U.S. Electric Lighting Company. Ця компанія належала Гайрему Максиму – зброяреві, творцю кулемета «Максим» та супернику Едісона. У цей час Латімер вдосконалив виробництво вуглецевих ниток. Ця модифікація полягала в розміщенні заготовок ниток всередині картонного конверта під час процесу карбонізації.
Власні винаходи
Крім допомоги іншим, Латімер створив і власні продукти, на які отримав 7 патентів. Серед них:
- випарний охолоджувач – пристрій, який охолоджує та дезінфікує повітря завдяки випаровуванню води. Він найбільш корисний у лікарнях, запобігаючи циркуляції пилу в операційних. Випарне охолодження відрізняється від інших систем кондиціонування повітря, в яких використовуються цикли парового стиснення або абсорбційного охолодження. Під час випарного охолодження використовується знання про те, що вода поглинає відносно велику кількість тепла для випаровування. Температура сухого повітря може бути значно знижена через фазовий перехід рідкої води у водяну пару (випаровування). Такий принцип особливо ефективний у надзвичайно сухому кліматі;
- вдосконалена система туалетів у залізничних вагонах. Пасажири, які подорожували залізницею наприкінці 1800-х років, щиро дякували Льюїсу Латімеру за підвищення комфорту поїздок. У 1874 році Латімер спільно з Чарльзом Брауном запатентував покращений унітаз для залізничних вагонів. Цей винахід захистив пасажирів від пилу та сміття, що піднімалися з вулиці під час використання туалету;
- безпечний ліфт, який запобігає падінню в шахту.
Спадщина
Льюїс Латімер помер 11 грудня 1928-го у віці 80 років у районі Квінза Флашинг, де проживав упродовж 25 років. Латімер став символом наполегливості. Він був генієм, народженим для новацій і творчості. Протягом усієї кар’єри він працював над створенням нових пристроїв для покращення життя людей. Льюїс Латімер, однозначно, один із найвпливовіших винахідників свого часу.
Будинок родини Латімерів у Квінзі став музеєм. Місія музею полягає в тому, щоби підвищити обізнаність громади про внесок Латімерів та інших представників меншин у життя Америки.
Тут організовують інтерактивні екскурсії, виставки, громадські заходи та освітні програми. Після смерті винахідника в цьому будинку знайшли деякі його креслення. До слова, Латімер був одним із засновників унітарної церкви у Флашингу. Він прагнув інтеграції представників усіх рас у суспільне життя.